Полезные статьи и книги

 
     В данном документе изложены общие вопросы по автостопу, перемещению поездами и 
электричками, а также вопросы прикладной психологии в этих случаях. Пособие не является
законченным и никогда таковым не станет, ибо оно, как и человеческий опыт будет
множиться с каждым разом. Пособие не есть единственно правильным, но все описанные
вопросы проверялись автором непосредственно на практике.
     Автор искренне благодарен людям с которыми ему доводилось кататься, которым доводилось
его подвозить, а также работникам Укрзалізниці и Транспортной милиции за неоценимую помощь.
Все комментарии, вопросы и дополнения, дошедшие до автора будут непременно рассмотрены.



Содержание

1. Автостоп 
   1.1. Понятие "автостоп" как оно есть; 
   1.2. Факторы, влияющие в пользу автостопщика;
   1.3. Ошибки;
2. Железнодорожный транспорт
   2.1. Как можно ездить на ж/д транспорте?;
   2.2. Поезда;
        2.2.1. Официальный и полуофициальный методы;
        2.2.2. Шара полная;
        2.2.3. Возможные проблемы;
   2.3. Дизеля и электропоезда; 
        2.3.1. Официальный и полуофициальный методы;
        2.3.2. Шара полная;
        2.3.3. Возможные проблемы;
   2.4. Прочий транспорт.



1. Автостоп.

1.1. Понятие "автостоп" - как оно есть.
 
  Это моё понимание, возможно оно далеко от общепринятого (скорее всего).

Автостоп - это перемещение от начальной до конечной точки маршрута с использованием любого 
количества любого нерельсового наземного транспорта (работающего на ДВС и имеющего больше 
одного колеса или гусеницы), причём финансовые затраты и количество единиц транспорта 
сводится к требуемому в конкретной ситуации минимуму (именно в таком порядке, причём в норме 
финансовые затраты равны нулю).

Расплодившиеся и активно популяризируемые гибриды "спортивного автостопа" лично я автостопом 
не считаю. Более того, подобные "спортсмены" уменьшают шансы ортодоксальных автостопщиков на 
удачную поездку. Хотя, каждому - своё, а плохому автостопщику обычно мешает практически всё...

Суть автостопа лежит в практическом применении нормальной человеческой доброты и сострадания 
примерно 0,5-90% водителей, движущихся в попутном направлении. Хотя история может назвать 
примеры, когда число сострадающих было равно 100% или когда машины двигались во встречном 
направлении.

Автостоп - не спорт и не отдельное развлечение. Это инструмент для достижения требуемого 
пункта назначения или следующей отправной точки на общем маршруте. Хотя мне часто хочется 
двигаться не по заранее запланированному маршруту, а по примерному, хаотичному и постоянно 
меняющемуся (и может показаться что важен не маршрут, а метод перемещения - но это не так). 
И безусловно, несмотря на определённые трудности, автостоп - очень интересное, познавательное 
и весёлое занятие.

При среднем опыте, автостоп становится не вынужденной мерой для экономии финансов, а вполне 
нормальным явлением. Стоп не есть разновидностью попрошайничества и в большинстве случаев не 
вызывает негативных эмоций со стороны водителей (хотя люди бывают разные).

Автостоп имеет ряд преимуществ и недостатков перед другими способами перемещения:

"+"
- Это в 99,9% случаев абсолютно бесплатно;
- это существенно быстрее, чем на ж/д транспорте (с момента посадки до точки назначения);
- это комфортнее, чем ж/д транспорт (если, конечно, не считать СВ и люксы :-));
- это НИКОГДА не влечёт за собой административного взыскания (кроме вынужденного переезда 
в УАЗах типа "бобик" 8-)); 
- на машине Вас могут довезти даже до дома или другой специфической точки назначения, 
отличной от Ж/Д вокзала;


"-"
- нет никакой привязки к графику (кроме автобусного стопа);
- ограниченное число человек в одной группе (оптимально - 2);
- если верить слухам, то Вас могут страшно избить/подло ограбить/грязно изнасиловать 
(в основном в зад)/жестоко расчленить/продать в рабство/просто убить/гнусно использовать 
в грубых обрядах множества местных извращенческих сект, обществ и группировок ...Э:-0 (-;Е
- относительно долгое ожидание момента посадки в транспорт;

 

1.2. Факторы, влияющие в пользу автостопщика.

Как не странно, кроме мистическо-божественных аспектов есть ещё и весьма реальные...
Очень важно уметь ставить себя на место того водителя, который по идее должен Вас подвезти, 
прочитывать его настроение по глазам и жестам, характер по цвету (:-)), марке и скорости 
машины. И уж конечно обращать внимание на количество людей/мест в кузове/салоне/коляске, 
региональную приписку по номеру и тот образ, который создаётся в голове водителя, когда он 
Вас видит. 


1. Внешний вид.

Для удачного автостопа не обязательно обвешивать себя гирляндами катафотов и мигающих лампочек 
и, уж точно, не нужно возить с собой "портативную" неоновую вывеску. Не обязательно также 
запасаться полной униформой дорожных работников и ГАИ или одевать на себя что-то кислотно-яркое. 
Не беспокойтесь, Вас заметят даже в обычном туристическом прикиде. Конечно, спорный вопрос - 
чего испугается водитель больше - пары тел в форме асфальтоукладчиков или пары тел в камуфляжах 
и берцах. Или попробуйте представить себе реакцию пока ещё нормального классического водителя 
на парочку автостопщиков в ночь после Хеллоуина 8-Е... Но это крайности. Хотя я и не считаю 
камуфляж необычной или вызывающей опасение одеждой, я столкнулся с проблемой выбраться с двумя 
коллегами из милозвучного тернопольского села Теофипилка в областной центр - из-за внешнего вида. 
Помните, большинство классических водителей БОИТСЯ вышеописанных последствий в отношении их 
самих (см. "-" автостопа, п.3) и предварительно оценивают вашу опасность. Чем проще и естественнее 
Вы выглядите - тем больше у Вас шансов. 


2. Выбор позиции на дороге и Ваша легенда.

Пожалуй стоит начать с того, что определить куда, откуда и зачем Вы едете. Если это вынужденное 
перемещение из одной точки в другую с ограниченным временем и не очень большим расстоянием то 
возможны всякие варианты. Как-то: "Отбились от группы...", "Потерялись..." и вообще "Помогите...!". 
Можно обойтись и без таких фраз, но они располагают к Вам водителя. Хотя, если легенда сама собой 
родиться не может, то уж лучше говорить чистую правду.
Большая проблема - это если Вас больше двух человек, или группа не кратна двум, или разбить 
группу невозможно по другим причинам и необходимо ехать группой в три или четыре человека, а 
грузовиков и микроавтобусов на трассе почти нет... Все равно это реально. При этом даже не 
напрягайте руку - машина с хотя бы двумя людьми уже не остановится. Удобнее, конечно, 
воспользоваться гузовиком (даже самосвалом - ещё веселее) или бусиком, но они обычно реже 
останавливаются.
Если Вы не очень устали и рюкзак не очень тяжёлый то рекомендую постоянно продолжать движение в 
направлении цели. Почему-то водители чаще останавливаются, да и дистанция постоянно уменьшается 
(не доедете, так хоть дойдёте :).
Если Вы едете в конкретное место на большое расстояние от стартовой точки и время практически 
роли не играет, то можно выбирать себе удобное место на дороге (в теньке, рядом с питьевой водой 
и т. д.) и ждать своего спасителя не сильно перемещаясь. Перед или в процессе движения стоит 
определить основные точки маршрута, ибо остановив легковушку, даже с крымскими номерами где-то под 
Киевом, требовать от водителя везти Вас в Симферополь бесплатно будет как минимум нахальством (хотя 
может и повезти в 0,001% случаев). Определить эти точки также важно потому, что бывает несколько 
путей до конечной точки и не факт что по более длинному ездит меньше машин.
Оптимальной, как я уже говорил, является группа из двух человек, причём желательно "парень-девушка". 
Такая группа практически не вызывает вышеперечисленных фобий у водителя.
Итак, Вы уже всё осмыслили и выбрали свою стратегию. Приступим...

- Не пытайтесь выехать из города (более или менее крупного) находясь в его центре. Не выйдет.
= В городе больше таксистов; большинство машин циркулирует по городу, а не выезжают из него; по той 
же причине машины, едущие за город тоже не будут останавливатся.

- Добравшись до самой окраины города уточните наличие поворотов и ответвлений от основной трассы и 
выберите Ваше направление.
= Многие водители мотивируют невозможность остановиться тем, что им предстоит где-то там 
поворачивать. Если Вы будете отчётливо представлять себе дорогу, то возможно успеете обьяснить 
водителю что Вам именно туда и надо.

- Карта - Ваш лучший друг и помощник. Как бы смешно это не было, но иногда без компаса и карты 
бывает очень тяжело найти нужное направление по асфальтированной трассе.

- Неоновая вывеска Вам конечно не нужна, а вот пара листиков бумаги с нанесёнными на них названиями 
населённых пунктов очень облегчат Ваше общение с водителями.
= Большая часть общения происходит ДО остановки автомобиля - это язык жестов, глаз и прочей мимики. 
Бамажка с названием следующего города иногда более красноречива...

- Не останавливайте машины сразу за поворотом, после крутого спуска или на подьёме. Так же мало 
шансов Вам добавят соседствующие сотрудники ГАИ (если конечно Вы с ними не договорились о 
взаимопомощи).

- Научитесь определять расстояние до машины с которого водитель Вас видит и определяет как 
автостопщика. Используя это умение, научитесь вовремя подымать руку - и силы сэкономите, и 
машины чаще стопиться будут.

- Так же важно научиться отличать такси от остальных машин на большом расстоянии без 
вспомагательной оптики. Не тратьте своё время и время таксистов на разговоры. Ни они не повезут 
Вас на халяву (за очень редкими исключениями), ни Вы не захотите им платить (за ещё большими 
исключениями). А отсылая с обиженным лицом такси Вы спугиваете других потенциальных жертв. 

- Никаких растопыренных ладошек или отличных от большого пальцев. Классический кулачёк с 
оттопыренным по ходу движения большим пальцем. Этот жест заменяет Вам надпись на Вашем лбу - 
"Я еду автостопом - денег у меня нет и небыло".

- Как бы Вас не разозлил последний, проехавший без остановки, водитель - НЕ ТЫКАЙТЕ ЕМУ В 
ДОГОНКУ ДУЛИ И ДРУГИЕ, СООТВЕТСТВУЮЩИЕ СЛОЖИВШЕЙСЯ СИТУАЦИИ КОМПОЗИЦИИ ИЗ ПАЛЬЦЕВ.

- Часто шансы повышаются в условиях ночи, причём желательно холодной и ужасно дождливой, а 
лучше с градом и зверскими молниями. А если кого-то из Вас двоих ещё и слегка чем-то покалечит 
или чуть-чуть пришибёт - считайте что все машины Ваши. - А Вам бы при виде такой картины 
жалко не стало бы?!?!?

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

О.Лінчевський матеріали до вмілості "Перша медична допомога"
Школа вовченят . Част.1, Життя в природі

РАНИ ТА КРОВОТЕЧІ

Дуже часто в побуті, в природі ми через неправильні дії або використання інструментів, 
а то й в умовах нападу тварини чи людини зазнаємо тілесних ушкоджень, серед яких важливе місце 
посідають рани.
Рана - це будь-яке пошкодження цілісності покривів (шкіри, слизових оболонок). Майже завжди 
супроводжується кровотечею, котра виникає внаслідок порушення цілісності судин.
Небезпека поранення полягає у ймовірності потрапляння бруду в рану та значній втраті крові. 

Будь-яку рану обробляють так:
1. промити  перекисом водню або чистою водою
2. дезінфікувати - змазати розчином йоду краї (і це важливо!) рани
3. накласти пов'язку для зупинки крові та запобігання потрапляння бруду.
УВАГА! Ніколи не видаляйте з рани предмети, що у ній є.
Їх необхідно прибинтовати легко, а потерпілого транспортувати до лікарні.

Пов'язки. 
Завдання кожної пов`язки - створення певного тиску на рану, внаслідок чого зупиняється 
кровотеча. Для цього безпосередньо на рану треба покласти чисту марлеву серветку або в кілька 
разів згорнутий бинт. Крім цого пов`язка захищає рану від потрапляння бруду. Пов`язка не 
повинна сповзати. 
Якщо кровотеча велика і пов'язка промокла накладасти зверху ще одну, тіснішу.
УВАГА! Не слід використовувати джгут, практично в усіх випадках кровотеча може бути зупинена 
лише тиснучою пов'язкою!

Кожен наступний виток бинта перекриває попередній на половину. Саму рану прикрити куском 
бинта, складеним в кілька разів, або марлевою серветкою, або ж чистою хустинкою. 
УВАГА! Ні в якому разі не ватою! 
Рани на суглобах бинтуються зустрічно. При пораненні голови накладають так званий "чепець".

РОЗТЯГНЕННЯ, ВИВИХИ, ПЕРЕЛОМИ
При необережному ходінні, біганні, стрибанні або ж при різких рухах часто маємо наслідком 
різкий біль, припухання, неприроднє положення кінцівки, деформацію та навіть порушення 
функцій кінцівки. Коли спостерігаємо такі ознаки, зўявляється підозра на вивихи чи переломи.
Розтягнення - найлегша форма ушкоджень мўязів та звўязок. Основними заходами при цьому мають
 бути:
1. накладання тугої повўязки
2. максимальний спокій кінцівки
Дещо важчими ушкодженнями є вивихи - порушення у суглобах. Тут необхідно:
1. накладання тугої повўязки
2. максимальний спокій кінцівки
3. транспортування до лікаря
УВАГА! Ніколи не вправляйте вивих самостійно! (Були випадки, коли людина після вправляння 
вивиху одержувала перелом).
Найскладнішим для потерпілого є  перелом, який може бути закритим (рани немає) або ж відкритим 
(має місце рана, кровотеча, видно зламану кістку). Основним є повне знерухомлення зламаної 
кістки, яке досягається фіксацією двох сусідніх суглобів. 
Отже, при переломах дії такі:
1. закритий перелом:
o знерухомлюємо кінцівку накладаючи т.зв. "шину"
o даємо знеболююче
o транспортуємо до лікарні
2. відкритий перелом:
o обробляємо рану за трьома правилами
o знерухомлюємо кінцівку
o даємо знеболююче
o відправляємо до лікаря

ВІДМОРОЖЕННЯ, ОПІКИ, ТЕПЛОВІ ТА СОНЯЧНІ УДАРИ. 
УКУСИ, МОЗОЛІ ТА ВИДАЛЕННЯ ІНОРОДНИХ ТІЛ. 
МЕДИКО-САНІТАРНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НА ТАБОРІ ТА В МАНДРІВЦІ. 
ДЕЩО ПРО РЕАНІМАЦІЮ.
Перебування в природі в різні пори року, необережність з вогнем, контакт з комарами 
та натерті ноги трапляються з нами досить часто. Нерідко ми стикаємося і з попаданням 
якихось тіл в очі. Як дати собі раду в цих випадках, що маємо з собою в аптечці 
присвячене це заняття.

При опіках дотримуємося таких правил:
o не застосовуємо алкоголь
o ніколи не знімаємо "фартушок"- одяг не знімаємо а розрізаємо
o не користуємося кремами, олійками
o не торкаємося руками до тіла
o студимо/гріємо як ззовні, так і зсередини
o не шкодуємо води

При тепловому та сонячному ударах, як і у випадку зомління, ми перегріваємося - 
тож охолоджуймося із розстебнутим комірцем, припіднятими ногами та холодним 
компресом на голові.

Ось що ми робимо, коли попеклися:
- Негайно, не знімаючи одягу, занурити обпечену ділянку тіла в холодну воду 
на 15 - 30 хв. - це суттєво зменшить біль та зменшить обсяг ураження.
- Не припиняючи охолодження водою, обережно звільнити уражену ділянку від 
одягу (одяг краще не знімати, а розрізати). Ділянки одягу, що прилипли до 
шкіри не віддирати, а обрізати по краях, залишаючи на місці.
- Дати будь-які знеболюючі засоби з аптечки.
- Накласти чисту, суху пов`язку (не туго, для запобігання потрапляння в рану бруду). 
-  Дати багато пити солодкого чаю, ледь підсоленої води.

Що робити при появі відморожень?
- Захистити шкіру від подальшої дії холоду.
- Відігрівати відморожені ділянки найкраще за допомогою людського тепла, притуляючи 
руки під одягом собі до живота. Руки та ступні можна притуляти під одягом до спини 
товариша.
- Дозволяється відігрівання шкіри в теплій (але не гарячій!) воді, біля нагрітого 
каміння, тощо. Пам`ятайте, що відморожені ділянки шкіри легко обпекти!
- При появі пухирів - накладається суха, чиста пов`язка, невеликі пухирі бажано 
не проколювати.
- В усіх випадках дуже бажаним є вживання гарячих, солодких напоїв (чай, кава, тощо).

НІКОЛИ
- Ніколи, нічим не розтирати шкіру! Ніколи не розтирати шкіру снігом. (Дозволяється 
лише обережний масаж відмороженої шкіри.)
- Не бажано відігрівати шкіру біля відкритого вогню.
- Не можна розтирати шкіру бензином, спиртом.
- Ніколи не вживати алкоголь.
Пам`ятайте, відморожена шкіра є малочутлива, її легко обпекти чи ушкодити. 

Мозолям найкраще запобігти, що для цього зробимо? Якщо вони вже є то заклеюємо 
пластирем, поклавши під нього марлю чи бинтик. А у випадку великих пухирів - 
обережно їх проколюємо, змазуємо краї йодом і також заліплюємо.

Коли щось попало в око - капаємо альбуцид (сульфацил натрію), накладаємо пов'язку 
і негайно ведемо до лікаря. 

Аптечка

Аптечка таборова чи мандрівна призначена для надання допомоги при повсякденних 
нетяжких травмах (подряпини, порізи, опіки, забої), а також для надання першої 
допомоги одному - двом тяжкопораненим. З огляду на те, що таборовики здебільшого 
здорові, та не мають медичних протипоказань до таборування (про це свідчать медичні 
довідки), є надія, що на таборі не буде нікого з хронічними захворюваннями, які 
потребували б спеціальної "медичної підтримки." Якщо табір стаціонарний, однієї 
доби достатньо для транспортування потерпілого до медичного закладу. Виходячи з 
цих передумов, формуємо склад аптечки.

Обов'язкове
1. Бинт стерильний, 1 на 7 -10 осіб, бинт має бути широкий. Пальці легше 
бинтуються вузьким бинтом, для цього широкий розрізається навпіл ножем. Зручними у 
використанні є індивідуальні перев`язувальні пакети, там крім бинта є марлеві серветки, 
які безпосередньо накладаються на рану.
2. Стерильні марлеві серветки - дуже корисна річ. Використовуються для чого завгодно. 
Незамінні при накладанні пов`язок, з успіхом заміняють вату. Взяти багато.
3. Перекис водню. Його треба багато, - 100 мл. на 7-10 осіб. Будь-яка рана має бути 
промита перекисом.
4. Йод. Лише для обробки шкіри навколо рани. Достатньо 1-2 пляшечок. Спирт - найкращий 
дезінфікуючий засіб. Підходить для обробки шкіри, дезінфекції рук. Його не можна лити 
в рану, в очі та в рот. 
5. Пластир. Потрібний в медицині та побуті, зайвим не буває, краще брати широкий, з 
нього при потребі можна зробити вузькі смужки. (3 - 5 мотків.)
6. Вата. Вона непотрібна, якщо є достатня кількість марлевих серветок. Волокна вати 
легко прилипають до всього, до рани, зокрема. Це її головний недолік. Шматки вати 
можна кріпити пластирем на ділянки шкіри, які натираються взуттям, це захищає шкіру 
від подальшого пошкодження.
7. Корисні речі - пінцет, ножиці, голка, міцна нитка.

Спеціальне, але дуже бажане
1. Активоване вугілля. Застосовується при отруєннях (і взагалі, дорослі дюди, самі 
маєте розуміти, для чого він застосовується). Приймати відразу 30-40 таблеток, запиваючи 
водою! Відтак, хай в аптечці буде 60 таблеток (звичайно, якщо помістяться).
2. Сульфацил натрію 20 або 30% розчин. Очні краплі, котрі бажано застосовувати при 
будь-яких травмах ока. З успіхом може бути замінений на очні краплі левоміцетину 0,5%. 
Взяти одну пляшечку або того, або того. Залежно від пляшечки, може доведеться взяти 
ще й піпетку.
3. Протиалергійні засоби. Якщо когось вкусила комаха, особливо, при значному 
почервонінні чи набряку місця укусу або при укусі в шию, обличчя, язик - 
негайно прийняти 1 табл. Лоратадину. (син. Кларитин.) взяти лише кілька таблеток, 
10 вистачить з головою. 
4. Корисна всячина.
Пантенол. Буває в тюбику, як звичайна мазь, а буває спрей. Хороший засіб для 
лікування опіків, може наноситись на рану, що загоюється.
Серцеві препарати. Пляшечка корвалолу. 20-40 крапель корвалолу мають заспокійливу 
дію, можуть допомогти при болю в животі, принаймні не зашкодять. 
При нудоті, тяжкості в шлунку допоможе Метоклопрамід 1-2 табл. При проносі допомагає 
лоперамід. Крім корвалолу, при переймоподібному болю в животі можна прийняти 1 табл. 
Дротаверину (син. Но-шпа). 
УВАГА! При болю в животі знеболюючі приймати не можна!!!
5. Знеболюючі. Помірний біль втамовується за допомогою табл. Парацетамолу 325 а ще 
краще 500 мг. Сильний біль вимагатиме прийому табл. Кетанову (до 4 на день). На випадок 
тяжкої травми - 3-4 ампули препарату кетанов або кетолонг-дарниця, а отже потрібно 
4-5 шприців
6. Один-єдиний випадок в мандрівці коли внутрішньом`язова ін'єкція за допомогою 
шприца конче потрібна - при укусі бджоли, оси, та ін. в шию, язик, обличчя. Тоді 
негайно треба ввести 4-8 мл. дексаметазону. Випадок рідкісний, але дуже небезпечний. 
Нехай шприц та кілька ампул дексаметазону будуть в аптечці.

Дещо про реанімацію

Штучне дихання
1. верхні дихальні шляхи мають бути вільні.
2. розстебнути верхній одяг
3. максимально закинути голову назад
4. при вентиляції рот в рот ніздрі закрити
5. частота вдихів - 12-14 разів на хв.
Ознака вірності наших дій - роздування шрудної клітки, але не живота.

Непрямий масаж серця
1. проводимо на твердій поверхні двома руками, не згинаючи їх в ліктях
2. основи долонь знаходяться в ділянці нижньої третини грудини
3. в перерві між натисненнями руки не відриваємо від тіла
4. частота - 60 разів на хв.
5. кожні 2хв - пауза для перевірки дихання та серцебиття
Якщо оживлення проводить одна особа, то співвідношення між вдуванням повітря та масажем 
серця - 2:15, якщо дві - 1:5. На момент вдування масаж припиняють, але не більше ніж на 3 с.

ПАМ'ЯТАЙМО !!!
Після електротравми серце повинно запрацювати, щоб там не було!




(С) Петруха